Німецька енциклопедія Брокхауз під ризиком зникнення
Кінець ери енциклопедії Брокхауз експерти передбачали вже давно. У добу
інтернету існування паперової всезнайки не виправдане. Але чи можна
покладатися на інформацію в мережі?
У баварському місті Регенсбург знаходиться книжкова антикварна
крамничка. Там, поруч з іншими унікальними екземплярами, вишукувались
томи енциклопедії Брокхауз. Масивні довідники, у чорних шкіряних
обкладинках, відомі багатьом німцям ще з дитячих років.
Тридцять томів і триста тисяч ключових слів займають чимало місця на книжкових полицях магазинчика, яким опікується Георг Цірайс. Полюбляє це видання чоловік не через ностальгію, а від того, що друковані енциклопедії читати корисніше, ніж їх онлайн-відповідники.
Спроби врятувати
"Те що я прочитав у Брокхауз, залишається в голові на довше, а ніж те, що я знаходжу в інтеренті. Адже, перескакуючи з посилання на посилання, я в кінці-кінців взагалі забуваю, що на початку хотів дізнатись", - каже Цірайс.
Проблема відома багатьом, однак попри це дедаліменше людей тягнеться за
товстим довідником, аби розширити свої знання, - навіщо, якщо нині все
можна знайти в інтернеті. Це швидко, доступно навіть в дорозі,
безкоштовно і врешті-решт актуально. Адже не вся інформація, яка
міститься приміром в енциклопедії Брокхауз за 2005-2006 роки, може бути
корисною нині. А коштує таке зібрання не мало - три тисячі євро.
До 2008-го року паперова енциклопедія виходила у видавництві "Бібліографічний інститут & Ф.А. Брокхауз", яке в підсумку капітулювало перед інтернетом. Тож зі змістом культового довідника можна ознайомитись лише онлайн і то, лише через підтримку рекламодавців. Незабаром, капітулювало й саме видавництво. Його придбав міжнародний медіа-концерн Бертельсманн.
Спершу новий власник спробував довідник модернізувати. Наприклад, зробити його однотомним та розрахованим для електронних книг. Однак очікуваних успіхів такі кроки не принесли і Брокхауз в чергове виставили на продаж. Схоже, що це останні сторінки двохсотлітньої історії іменитої німецької енциклопедії.
Наступ інтернет- енциклопедій
Поступово інтернет витісняє друковані енциклопедії. Лише на
німецькомовній сторінці Вікіпедія, починаючи від 2001 року, оприлюднено
понад півтора мільйона статей, авторами яких є самі
інтернет-користувачі. Дехто з них фахівці, інші - ні.
Експерт книговидавничої справи Стефан Фюссель вважає, що Вікіпедія втім зробила чимало кроків уперед. "Можна сказати, що це одна з найзатребуваніших енциклопедій світу".
Разом з цим онлайн-енциклопедія має чимало недоліків. Наприклад, не охоплює низку важливих тем, деякі тексти неповні, або містять помилки. Авторство таких матеріалів важко визначити, так само як й імена тих, хто, переслідуючи певні інтереси, свідомо викривив інформацію.
Енциклопедії має підтримувати держава
Зібрати знання про світ, як це намагались робити автори енциклопедій
середини вісімнадцятого століття, нині справа ризикована. Якщо видавці з
економічних причин не можуть цього зробити, то повинна допомагати
держава, вважає Фюссель.
Віртуальна бібліотека EuropeanaЄвропейського союзу чи цифрова американська бібліотека DigitalAmericanLibrary- хороший приклад того, як можна в добу інтернету створити якісну онлайн-енциклопедію, котра буде незалежною ані від приватних осіб, ні від реклами.
Експерт з питань книжкового ринку Гольґер Елінґ натомість налаштований скептично. Він сумнівається, що державних фінансів вистачить, аби зберігати конкурентоздатність в енциклопедичній сфері. "З одного боку ми маємо, наприклад, модель Google. Ця компанія планує до 2015 року оцифрувати близько 15 мільйонів книжок. З іншого боку - Німецька цифрова бібліотека, Europeanaчи Gallica, яким хронічно бракує грошей і які постійно мають якісь технічні проблеми", - констатує експерт. Тут, на думку Елінґа, не треба довго гадати, за якою моделлю майбутнє.
Тридцять томів і триста тисяч ключових слів займають чимало місця на книжкових полицях магазинчика, яким опікується Георг Цірайс. Полюбляє це видання чоловік не через ностальгію, а від того, що друковані енциклопедії читати корисніше, ніж їх онлайн-відповідники.
Спроби врятувати
"Те що я прочитав у Брокхауз, залишається в голові на довше, а ніж те, що я знаходжу в інтеренті. Адже, перескакуючи з посилання на посилання, я в кінці-кінців взагалі забуваю, що на початку хотів дізнатись", - каже Цірайс.
1998-й рік, Франкфуртський книжковий ярмарок - тоді Брокхауз ще був поза конкуренцією... |
До 2008-го року паперова енциклопедія виходила у видавництві "Бібліографічний інститут & Ф.А. Брокхауз", яке в підсумку капітулювало перед інтернетом. Тож зі змістом культового довідника можна ознайомитись лише онлайн і то, лише через підтримку рекламодавців. Незабаром, капітулювало й саме видавництво. Його придбав міжнародний медіа-концерн Бертельсманн.
Спершу новий власник спробував довідник модернізувати. Наприклад, зробити його однотомним та розрахованим для електронних книг. Однак очікуваних успіхів такі кроки не принесли і Брокхауз в чергове виставили на продаж. Схоже, що це останні сторінки двохсотлітньої історії іменитої німецької енциклопедії.
Наступ інтернет- енциклопедій
...нині поза конкуренцією Вікіпедія |
Експерт книговидавничої справи Стефан Фюссель вважає, що Вікіпедія втім зробила чимало кроків уперед. "Можна сказати, що це одна з найзатребуваніших енциклопедій світу".
Разом з цим онлайн-енциклопедія має чимало недоліків. Наприклад, не охоплює низку важливих тем, деякі тексти неповні, або містять помилки. Авторство таких матеріалів важко визначити, так само як й імена тих, хто, переслідуючи певні інтереси, свідомо викривив інформацію.
Енциклопедії має підтримувати держава
Britannica знаходить свого читача також тільки онлайн |
Віртуальна бібліотека EuropeanaЄвропейського союзу чи цифрова американська бібліотека DigitalAmericanLibrary- хороший приклад того, як можна в добу інтернету створити якісну онлайн-енциклопедію, котра буде незалежною ані від приватних осіб, ні від реклами.
Експерт з питань книжкового ринку Гольґер Елінґ натомість налаштований скептично. Він сумнівається, що державних фінансів вистачить, аби зберігати конкурентоздатність в енциклопедичній сфері. "З одного боку ми маємо, наприклад, модель Google. Ця компанія планує до 2015 року оцифрувати близько 15 мільйонів книжок. З іншого боку - Німецька цифрова бібліотека, Europeanaчи Gallica, яким хронічно бракує грошей і які постійно мають якісь технічні проблеми", - констатує експерт. Тут, на думку Елінґа, не треба довго гадати, за якою моделлю майбутнє.
Коментарі
Дописати коментар