11 листопада – день святого Мартіна

Мартін (316 - 397) – це святий, який не був мучеником. Найгарнішою легендою про святого Мартіна є та, де він поділився плащем. Коли Мартін був молодим солдатом, він зустрів одного холодного зимового вечора біля міських воріт жебрака, який тремтів від холоду. Тоді Мартін взяв свого меча і розділив плащ на дві частини, одну з яких подарував жебраку. Бідний чоловік хотів подякувати дружньому солдату, але той вже зник разом зі своїм конем.

Вночі Мартіну наснився сон, немов Ісус, зодягнений в половину його плаща, явився йому і сказав: «Мартіне, що ти подарував тому жебраку – мені ти подарував». Наступного ранку він вирішив змінити своє життя.
Мартін не хотів більше бути солдатом, але допомагати бідним. Отож став він проповідувати Слово Боже. Все більше людей слухали його і хотіли зробити єпископом Тур, міста у Франції. Але Мартін хотів жити просто і скромно. Та люди вдалися до хитрощів, щоби заманити майбутнього святого в Тур. Один чоловік повідомив, що його дружина хвора і лише Мартін може її оздоровити. У місті вже чекало багато людей на нього. Коли Мартін про все здогадався, то заховався в хліві, де спали гуси. Але ті видали його своїм гелготінням. Тоді Мартін все ж таки дозволив обрати себе єпископом. З того часу зародилася традиція в день святого Мартіна їсти печених гусей.  Тим паче, що після свята наступав Адвент і люди були раді сито поїсти перед постом. Наймити і служниці прощалися з господарями і залишали село, тому що зимою не було більше роботи. З гілками Мартіна з ялівцю та берези йшли вони від хати до хати та отримували дарунки. Пізніше стало звичаєм, що й діти вирушили в такі походи. Вони отримували булочки, кренделі тощо. Дівчатка та хлопчики із власноруч зробленими ліхтарями ходять від хати до хати, розказують вірші та співають пісні, за що отримують солодощі.

Запалювання ліхтарів в день Мартіна бере свій початок з германського свята сонцестояння та свята врожаю. Подібним вогнем було символічно спалено літо. Також сьогодні перевдягнутий у святого Мартіна вершник на білому коні їде на чолі колони дітей з ліхтарями, які співаючи йдуть вулицями міста чи села.