Що думають відомі українські книголюби про читання друкованих книг?

У сучасному світі електронні книги завойовують все більшу популярність, проте жоден наймодерновіший гаджет ніколи не замінить тих незабутніх відчуттів, які нам дарує друкована книга. Лише з нею можна відчути дотик до палітурки, насолодитися ароматом нещодавно віддрукованого видання, почути шелест сторінок. 


У 2019 році спільно Гете-Інститутом в Україні та Французьким інститутом в Україні було розроблено проект "Читання у місті", який було реалізовано в рамках франко-німецького фестивалю "Колона Морріса". Працюючи над проектом, організатори  звернулися з кількома однаковими питаннями до відомих та шанованих українських книголюбів-інтелектуалів. Читайте їхні відповіді нижче.

Юрій Андрухович


Читання у місті - чи підтримуєте ви цей концепт, як його бачите?
Звичайно підтримую. Навіть, як то кажуть, обома руками. Мені залишається тільки позаздрити, що я не живу в одному із східноукраїнським міси. Доречі, це єдиний момент, який я бачу критично: дискримінація Західної України. Дуже помиляються ті, хто думає, ніби тут із культурою все гаразд і подібних заходів можна не проводити. У моєму рідному Івано-Франківську справи з читанням книжок просто жахливі, Цей висновок я роблю передусім із об'єктивної інформації щодо стану книгарень. І мені достеменно відомо, що книгарні оцінюють франківський сегмент ринку як дуже пасивний і млявий. 

Ваше улюблене місце для читання.
Єдиного такого місця немає. Люблю читати у потягах, літаках - у дорозі. Влітку на пляжах. Прикро в цьому зізнаватися, але я не люблю читати в бібліотеках. 

Книги яких німецьких і французьких авторів ви могли би порекомендувати українцям? 
Цих імен і назв можуть бути десятки і сотні. Обидві ці літератури неймовірно багаті, з абсолютно потужними традиціями. Проте я обмежуся лише кількома сучасними авторами, що з ними давно пора б уже познайомитися українським читачам. З французької літератури це Джонатан Літтел. З німецької - Сибілла Левічарофф, Саша Станішич, Навід Кермані, Ілія Троянов. Усі вони, так би мовити, літературні прибульці, вихідці з інших країн - і це робить їх дуже особливими. 

Володимир Єрмоленко 


Читання у місті - чи підтримуєте ви цей концепт, як його бачите?
Так, звісно. Ми живемо у світі спалахів, коротких знань, інформації, яка живе годину, можливо день, яку забуваємо вже завтра. Книги, натомість, це "довгі" знання. Ми рідко коли прочитуємо книгу за годину чи за день. Дуже часто читаємо тижнями чи більше. Флобер казав, що писати роман - це поселитися в іншому житті, іншій реальності. Книжки дозволяють нам трохи побути тим, ким ми не є, і дізнатися щось таке, чим ми не є. У цьому їхній гуманістичний потенціал. Люди, які читають книжки, з більшим розумінням ставляться до інших, бо вони розуміють: ми живемо в множинних світах. 

Ваше улюблене місце для читання.
Мій ритм життя дуже насичений, тому  читаю будь-де. Часто в метро чи громадському транспорті, в літаках чи в потягах. Звісно я багато читаю вдома - в мене хороша бібліотека, і я можу читати в кріслі на вихідних. Але в подорожі я беру електронну книгу з кількома сотнями книг різними мовами - тож сьогодні ти вже можеш взяти свою бібліотеку в кишеню. Коли я не читаю, мій мозок нічим не зайнятий, мені стає нудно і ніяково. Тому читати намагаюся кожної вільної хвилини. 

Чи є у книги майбутнє?
Є. Бо художня книга закохує нас в персонажів та історії. Дозволяє нам пожити якийсь час в іншому світі. Відчути його закони, межі його свободи та уяви. А нон-фікшн дає нам можливість вийти за межі свого досвіду. Законом сучасних медіа є ковзання інформацією. Книжка - занурення в досвід, знання та емоції. У людини завжди має бути баланс між ковзанням і зануренням. Книжки дають потрібне сьогодні занурення. 

Книги яких німецьких і французьких авторів ви могли би порекомендувати українцям? 
Франзуцькі автори: Ромен Гарі "Обіцяння на світанку", Еміль Ажар "Життя попереду", Мішель Турньє "Вільшаний король", Ерк-Еммануель Шмітт "Оскар і рожева пані", Гюстав Флобер "Саламбо", Альберт Камю "Щоденники".
Німецькі автори: Томас Манн "Йосип та його брати", Е.Т. А Гофман "Оповідання", Фрідріх Ніцше "Так казав Заратустра", Й. В. Гете "Вибіркові спорідненості", Вальтер Беньямін "Про поняття історії". 

Андрій Курков 


Читання у місті - чи підтримуєте ви цей концепт, як його бачите?
Читання дозволяє перетинати місто в транспорті легше і швидше. Читання дає можливість покидати місто, не полишаючи його фізично. Читання запевняє у тому, що життя цікаве і несподіване. 

Ваше улюблене місце для читання.
Насправді я понад усе люблю читати вдома ввечері. В великій кімнаті і з таким світлом, що падає тільки на книгу. 

Чи є у книги майбутнє?
Звичайно є! Насправді книги моделюють майбутнє. Навіть якщо вони про минуле. Майбутнього без книжок не буде. 

Книги яких німецьких і французьких авторів ви могли би порекомендувати українцям?
Рекомендую романи "До побачення там. нагорі" П'єра Лєметра, "Життя: інструкція з експлуатації" Жоржа Перека, "2084" Буалема Сансаля, книжки Давіда Фоенкіноса та Патріка Модіано. А також "Нічого, крім привидів" Юдит Герман, "Гра в бісер" Германа Гессе, "Замок" Франца Кафки. 

Тарас Лютий 


Читання у місті - чи підтримуєте ви цей концепт, як його бачите?
"Читання у місті" можна зрозуміти двояко : 1) обрати собі улюблене затишне місце й витратити бодай кілька годин, отримуючи задоволення від захопливих текстів; 2) знайти аудиторію однодумців або зацікавлених і читати, коментуючи й обговорюючи улюблені книжки, до яких хочеться повертатися знову і знову. Люблю практикувати обидва варіанти. Позаяк важливо не лише міркувати над прочитаним, але й ділитися думками, на які натрапив або які виникли під час рефлексії. 

Ваше улюблене місце для читання.
Це не принципово. Головне - щоби ніхто не відволікав. Приміром, у будь-ку пору року легко читається в метро, особливо коли проїжджаєш довгу дистанцію. Важливо тільки не прогавити потрібну станцію. В теплий період стане в пригоді місцинка у затінку, в холодний - якась кав'ярня. 

Книги яких німецьких і французьких авторів ви могли би порекомендувати українцям?
Оскільки я здебільшого читаю філософську літературу, той мої рекомендації будуть відповідними. Серед улюблених, звісно, Ніцше, про якого найчастіше читаю лекції в університеті й поза ним. Втім, не тільки він. Адорно, Беньямін, Арендт, Кракауер, Кант, Шопенгауер, Гайдегер, Вітгельштайн. Крім того, дуже люблю Гельдерліна і Гете. Серед французів - це Монталь, Фуко, Делбоз, Сартр, Камю, як не дивно, де Сад і Жене, Бодлер і Рембо, Арто. Цей перелік, звісно, може бути довжелезний. 

Олеся Островська-Люта


Читання у місті - чи підтримуєте ви цей концепт, як його бачите?
Я підтримую концепт читання завжди і в будь-якому місці. Хороша книга - це найкраща розвага і найлегший доступ до культури, оскільки вона зажди з вами. І якщо у місті є такі місця, де читати комфортно, насолода стає подвійною. 

Ваше улюблене місце для читання.
Як не дивно з одного боку і як не банально з іншого - це метро. Тут можна прочитати практично будь-що. Навіть найскладніший, найнудніший чи найкорисніший для вашого розвитку текст. Метро - це місце самозаглиблення, відчуження від інших, а що допомагає самозаглибленню краще, ніж текст? А якщо це ще й добрий текст або хоча б цікавий, то інколи хочеться, аби ваша гілка метро не закінчувалася годинами. 

Чи є у книги майбутнє?
Так, звичайно, є. Як і в театру і "застарілого" з появою гаджетів кіно на великому екрані. Книжка має дві іпостасі: це водночас віртуальна реальність, система ідей, образів і навіть подій, тобто те, що захоплює вашу уяву чи раціо, але також і об'єкт, те, що впливає на вашу естетичну чутливість. Мені здається, ми знову, як у ті часи, коли ще не запанувала масова культура, повертаємося до естетичних характеристик книги: ми хочемо її торкатися, відчувати її вагу, насолоджуватися запахом. Це трішки ідея, а  трішки улюблена річ. Тому мені видається, що більше майбутнє має добре оформлена, дорога у виготовленні книга, аніж дешеві видання у паперових палітурках. 

Книги яких німецьких і французьких авторів ви могли би порекомендувати українцям?
Я би дуже радила "Сонячну алею" Томаса Бруссіга і "Читець" Бернхарда Шлінка. Це романи, які чудово описують світ після Другої світової, але до падіння Берлінського муру. Вони допомагають зрозуміти, який шлях пройшла за цей час Німеччина, як і Європа в широкому сенсі. Допомагають збудувати для себе систему історичних та ідейних координат, а крім цього - просто дарують задоволення від доброго тексту. З французької ж літератури мені досі надзвичайно актуальними видаються ніби вже класичні романи Альберта Камю, а найбільше "Чума". 

Ірина Славінська


Читання у місті - чи підтримуєте ви цей концепт, як його бачите?
Читання в місті - це природно. Думаю, головна міська розвага - читання в громадських місцях, у транспорті, кафешках, парках, особливо в моменти, коли треба вбити трохи часу. Мені важко уявити собі сумку міської людини без електроннлї чи паперової книжки всередині. 

Ваше улюблене місце для читання.
Я люблю читати вдома - це частина мого щоденного вечірнього ритуалу. Доречі, якщо вранці чи ввечері щоразу прочитувати бодай одну сторінку, за рік виявиться, що ви вже прочитали чимало книжок, самі того не помітивши. Також я частенько читаю в міському транспорті, в літаках і поїздах, а ще - на пляжі. 

Чи є у книги майбутнє?
Так, без сумніву. Можна сперечатися про те, як виглядатиме книга майбутнього, але вона точно існуватиме. Читання - найкращий спосіб "заземлитися", заспокоїтися, відійти від кліпового мерехтіння, зануритися чи змістовно подумати. 

Книги яких німецьких і французьких авторів ви могли би порекомендувати українцям?
Французька література - мій фах,  тому радити щось "улюблене" складно. Думаю, точно варто читати класиків на кшталт Бальзака, Золя та Бодлера, а також стежити за прозовими новинками - це робити легше завдяки численним преміям. особисто я щороку намагаюся якомога оперативніше прочитати книжку, що отримала Гонкурівську премію. Німецьких авторів я читаю менш систематично. З класиків я люблю Гофмана, а от за публікаціями перекладів українською наших сучасників з Німеччини стежу за допомогою кількох видавництв, яким довіряю.


Матеріали для статті були взяті з інформаційних буклетів франко-німецького фестивалю "Колона Морріса", що проходив у Києві, Сумах та Маріуполі у 2019 р.
Фото для статті були взяті з відкритих джерел у мережі Інтернет
23.03.2020

Немає коментарів:

Дописати коментар