Історія різдвяного календаря

      У Німеччині почався Адвент (Adventszeit) – передріздвяний час, період підготовки до одного із найулюбленіших та найочікуваніших свят – Різдва Христового. Він починається за чотири тижні до свята і це період покаяння та примирення, який включає в себе особливі чотири неділі, які передують Різдву.  Вже з першого дня на площах та вулицях усіх міст починають встановлювати ялинки, прикрашати будинки яскравими гірляндами, іграшками, різдвяними віночками. Існує декілька передріздвяних традицій, про які знають та які шанують в усьому світі, проте найпоширеніша традиція, яка дуже подобається дітям, це адвент-календар (Adventskalender) Традиційний різдвяний календар – це картонний будиночок, в якому зроблено 24 маленьких віконця. У кожному з них може знаходитися цукерка, шоколадка чи інші солодощі для малюка. Щодня дітям дозволяється відкривати по одному віконечку. Таким чином, з кожним днем вони ставатимуть на крок ближче до свята. Крім «солодких» варіантів, є також календарі з іншими наповнювачами, наприклад, з іграшками або цікавими завданнями. Варто зазначити, що від таких календарів діти у захваті!   

  А як і коли з'явилася ця традиція? До реформації у XVI столітті німецькі діти традиційно отримували подарунки в день Святого Миколая. Утім, вчення Мартина Лютера не визнає вшанування святих, тому діти стали отримувати подарунки не на Миколая, а на Різдво. А оскільки на це свято чекати довше, ніж на Миколая, протестанти започаткували багато різних традицій, щоб "підсолодити" собі очікування. Як, приміром, різдвяні календарі. Бідні сім'ї просто малювали крейдою 24 риски на дверях - дітям можна було щодня стирати по одній. Інші клали 24 соломинки до ясел і щодня забирали по одній. Як варіант була також свічка з 24 зарубками - щодня свічку запалювати, аби вона згоріла до наступної зарубки. У багатих родинах діти отримували 24 пряники і з'їдали по одному в день. Традиція припала до душі й католикам. 1902 року євангелічна книгарня у Гамбургу випустила, як вважається, перший друкований різдвяний календар у формі годинника. Двома роками пізніше місцева газета Штуттгарта у святковому номері зробила вкладку з різдвяним календарем. А 1908 року мюнхенському видавцеві спало на думку випустити друком 24 кольорові малюночки, які слід було вирізати та наклеювати на картон.

1920 року на ринку з'явилися різдвяні календарі в тому вигляді, в якому їх знають нині - з 24 віконцями. За ними ховалися малюночки на релігійні теми або цитати з Біблії. У часи націонал-соціалізму біблійні мотиви замінили казковими персонажами або германськими богами, аби відокремити Різдво від християнського підґрунтя. З 1950-их років різдвяні календарі стали масовим товаром. Їх друкували великими тиражами, завдяки чому ціни стали доступними кожному. Нині найчастіше за віконцями ховається шоколад у формі різних різдвяних атрибутів. На другому місці за популярністю - календарі з іграшками. А дехто майструє свої календарі власноруч. Фантазії немає меж. Хтось ховає свої несподіванки у підвішених мішечках, а хтось - у шухлядках. 

У деяких містах споруджують навіть різдвяні календарі у вигляді справжніх будинків з 24 віконечками. Щодня урочисто відчиняють одне вікно. Найбільший у світі такий "різдвяний календар" можна побачити у центрі Лейпцига. Його площа - 857 квадратних метрів. З першого грудня й аж до Святвечора завжди о 16 годині відчиняється нове вікно, за яким з'являються картини на різдвяну тематику.

Якщо ви бажаєте дізнатися більше про різдвяні чи інші свята, історію та традиції у Німеччині, заходьте до нас у  Тернопільську обласну бібліотеку для молоді. На полицях відділу іноземної літератури ви знайдете цікаву та необхідну вам літературу.